верітчина
ВЕРІ́ТЧИНА, и, ж., діал.
Ряднина.
– Ви будете на лавиці спати; от я зараз вам дам і подушку під голову, і яку верітчину або й що інше (О. Кобилянська);
Лютий [Никола] на Костика, що втік, каже, боягуз дурний і не міг розігнати ос верітчиною (П. Козланюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верітчина — див. веретка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верітчина — ВЕРІ́ТЧИНА, и, ж., діал. Ряднина. — Ви будете на лавиці спати; от я зараз вам дам і подушку під голову і яку верітчину або й що інше (Коб., III, 1956, 537); Лютий [Никола] на Костика, що втік, — каже, — боягуз дурний і не міг розігнати ос верітчиною (Козл., Ю. Крук, 1950, 87). Словник української мови в 11 томах