1. Словник української мови в 11 томах

верітчина

ВЕРІ́ТЧИНА, и, ж., діал. Ряднина.

— Ви будете на лавиці спати; от я зараз вам дам і подушку під голову і яку верітчину або й що інше (Коб., III, 1956, 537);

Лютий [Никола] на Костика, що втік, — каже, — боягуз дурний і не міг розігнати ос верітчиною (Козл., Ю. Крук, 1950, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верітчина — див. веретка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. верітчина — ВЕРІ́ТЧИНА, и, ж., діал. Ряднина. – Ви будете на лавиці спати; от я зараз вам дам і подушку під голову, і яку верітчину або й що інше (О. Кобилянська); Лютий [Никола] на Костика, що втік, каже, боягуз дурний і не міг розігнати ос верітчиною (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах