1. Словник української мови у 20 томах

веселий

ВЕСЕ́ЛИЙ, а, е.

1. Сповнений веселощів (у 1 знач.), радісного, безтурботного настрою.

Така чорнобрива та ясноока .. А що весела була, жартівлива (Марко Вовчок);

Ввійшов він до хати веселий, підспівуючи (П. Козланюк);

Молода мати зовсім розгубилася: вона сподівалась, що з часом у них з Григорієм почнеться нове життя, веселе, безтурботне, легке, мов літній вітер, а виходило зовсім навпаки (П. Загребельний);

// Який виражає веселощі (у 1 знач.), радісний настрій.

Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво (І. Нечуй-Левицький);

Збоку, за ріжком станціонного [станційного] двору, дзвеніли веселі дівчачі голоси (С. Васильченко);

Шофер слухав і весела посмішка розсувала його губи аж до вух (О. Донченко);

// Схильний до веселощів (у 1 знач.).

– Що то за парубок хороший, роботящий .. Як веселого норову, то весело із ним і жити буде (Марко Вовчок);

Ще ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор (М. Коцюбинський);

// Грайливий, життєрадісний (звичайно про тварин).

Потечуть веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть (Т. Шевченко);

Далеко од берега грав в морі табун веселих дельфінів (М. Коцюбинський).

2. Який викликає веселощі (у 1 знач.), радісний настрій своїм жартівливим змістом, бадьорою мелодією і т. ін.

Він почав веселого козачка, а сам смичок знов повернув на жалібну думу (І. Нечуй-Левицький);

Ми пішли гуртом досить великим Серед жартів та розмов веселих (І. Франко);

Моряк обірвав веселу пісеньку, круто обернувся до Марії (В. Кучер);

// Який викликає радісний настрій у зв'язку зі сприятливими обставинами.

І на своїм веселім полі Удвох собі пшеницю жнуть, А діточки обід несуть (Т. Шевченко);

Їдуть козак з козачкою додому. О, весела, весела доріженька (Марко Вовчок).

3. Приємний на вигляд, світлий, яскравий.

Під дубом на снігу горить огонь – великий, веселий, тріскучий... (С. Васильченко);

Нові веселі, білі пароплави мали незабаром поплисти по річці (С. Скляренко);

Кружало швидко піднімалося в небі, гарячіло, наливалося золотими барвами. І ось уже не можна дивитися на нього. Воно затопило весь простір веселим життєрадісним сяйвом (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веселий — (який має гарний настрій, викликає веселість) життєрадісний; жартівливий, потішний, дотепний. Словник синонімів Полюги
  2. веселий — весе́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. веселий — (настрій) РАДІСНИЙ, безтурботний, безжурний; (жанр) жартівливий; (факт) анекдотичний, кумедний; (огонь) яскравий; (дельфін) грайливий; (колір) барвистий, веселковий; веселенький, веселесенький, веселющий. Словник синонімів Караванського
  4. веселий — -а, -е. 1》 Сповнений веселощів (у 1 знач.), радісного, безтурботного настрою. || Який виражає веселощі (у 1 знач.), радісний настрій. || Схильний до веселощів (у 1 знач.). || Грайливий (перев. про тварин). 2》 Який викликає веселощі (у 1 знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. веселий — весе́лий: ◊ весе́лий як засва́тана ді́вка дуже веселий (Франко) (ср, ст) ♦ я з сво́йов небі́жков два дни весе́лі мав: раз — як єм ї брав, а дру́гий — як єм ї хова́в ірон. про “радощі” сімейного життя (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. веселий — Веселий сміх — здоров’я. Сміх є ознакою здоров'я. Такий веселий, мов цуцик на прив’язі. Зовсім невеселий. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. веселий — Безжур, безжурливий, безжурний, безклопітний, безнапасний, безпечальний, безсумний, безтурботний, бравадний, бравурний, веселенький, веселесенький; веселоголосий, веселоокий, веселун, весельчак (рідко), вигадливий, вигадник, видум, видумця, видумщик... Словник синонімів Вусика
  8. веселий — в оча́х замигті́ли (замиготі́ли) (бі́лі (весе́лі, грайли́ві і т. ін.)) мете́лики у кого і без додатка. Хтось тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабкість, сп’яніння, втому тощо. Вихилив повний корячок сирівцю. Фразеологічний словник української мови
  9. веселий — ВЕСЕ́ЛИЙ (сповнений веселощів, піднесеного настрою), ЖИТТЄРА́ДІСНИЙ, ПРЕВЕСЕ́ЛИЙ підсил. Це був веселий дужий парубок, який ніколи не занепадав духом (О. Довженко); Ольга бігала весела, життєрадісна (Я. Словник синонімів української мови
  10. веселий — Весе́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. веселий — ВЕСЕ́ЛИЙ, а, е. 1. Сповнений веселощів (у 1 знач.), радісного, безтурботного настрою. Така чорнобрива та ясноока.. А що весела була, жартівлива (Вовчок, І, 1955, 279); Ввійшов він до хати веселий, підспівуючи (Козл. Словник української мови в 11 томах