весело

ВЕ́СЕЛО.

Присл. до весе́лий.

Жваво та весело розмова у їх [них] ішла (Марко Вовчок);

У Каринського весело поблискували очі (Ю. Шовкопляс);

На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! (Леся Українка);

Мітинг закінчився миролюбно й весело (Д. Бузько);

// у знач. пред.

Колись там весело було. Бувало, літом і зимою Музика тне (Т. Шевченко);

– Мені й тепер весело. Хіба ж я .. не в приємній компанії? – сказав Леонід Семенович і глянув в очі Ваті (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

весело — ве́село прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
весело — Присл. до веселий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
весело — Веселість проганяє тугу. Пригнобляючий настрій душі проганяємо веселістю. Веселість, то половина здоровля. Наше здоровля залежить у великій мірі і від душевного настрою. Три дні не їж, а весело дивися. Свого пригноблення не показуй нікому. Приповідки або українсько-народня філософія
весело — див. радісно Словник синонімів Вусика
весело — ле́гко (лю́бо, ве́село і т. ін.) на душі́ (на се́рці) кому, у кого і без додатка. Приємно, спокійно, радісно комусь. Софії так легко, так весело на душі… (Леся Українка); Чого воно любо так стає на душі, легко на серці... Фразеологічний словник української мови
весело — ВЕ́СЕЛО (з веселістю, з радістю), РА́ДІСНО. Весело гуторячи, йшов я з громадкою знайомих селян (І. Франко); Красень смаглявий, чорнобривий... а чорні очі весело іскряться (О. Гончар); Радісно защебетали дівчата (М. Стельмах). — Пор. 1. весе́лий. Словник синонімів української мови
весело — Ве́село, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
весело — ВЕ́СЕЛО. Присл. до весе́лий. Жваво та весело розмова у їх ішла (Вовчок, І, 1955, 167); У Каринського весело поблискували очі (Шовк., Інженери, 1956, 151); На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах