1. Приповідки або українсько-народня філософія

весело

Веселість проганяє тугу.

Пригнобляючий настрій душі проганяємо веселістю.

Веселість, то половина здоровля.

Наше здоровля залежить у великій мірі і від душевного настрою.

Три дні не їж, а весело дивися.

Свого пригноблення не показуй нікому.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весело — ве́село прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. весело — Присл. до веселий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. весело — ВЕ́СЕЛО. Присл. до весе́лий. Жваво та весело розмова у їх [них] ішла (Марко Вовчок); У Каринського весело поблискували очі (Ю. Шовкопляс); На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! (Леся Українка); Мітинг закінчився миролюбно й весело (Д. Словник української мови у 20 томах
  4. весело — див. радісно Словник синонімів Вусика
  5. весело — ле́гко (лю́бо, ве́село і т. ін.) на душі́ (на се́рці) кому, у кого і без додатка. Приємно, спокійно, радісно комусь. Софії так легко, так весело на душі… (Леся Українка); Чого воно любо так стає на душі, легко на серці... Фразеологічний словник української мови
  6. весело — ВЕ́СЕЛО (з веселістю, з радістю), РА́ДІСНО. Весело гуторячи, йшов я з громадкою знайомих селян (І. Франко); Красень смаглявий, чорнобривий... а чорні очі весело іскряться (О. Гончар); Радісно защебетали дівчата (М. Стельмах). — Пор. 1. весе́лий. Словник синонімів української мови
  7. весело — Ве́село, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. весело — ВЕ́СЕЛО. Присл. до весе́лий. Жваво та весело розмова у їх ішла (Вовчок, І, 1955, 167); У Каринського весело поблискували очі (Шовк., Інженери, 1956, 151); На весіллі музика гучна, То ж то шпарко та весело грає! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах