весна
Весна днем красна.
Весною дні стають довшими, а ночі коротшими.
Весна днем красна, а на хліб тісна.
Весною дні довшають і стає тепліше, але закінчуються запаси минулорічного хліба.
Весною як останеш на хвилинку, то не доженеш і за днину.
Якщо весною хоч трошки забаришся з оранкою і посівом, то потім вже не надолужиш згаяного.
Красна весна цвітами, а осінь снопами.
Щедрий весняний цвіт дає надію на гарний врожай, а снопи на полі восени вказують на те, що врожай вже зібрано і зимою буде достаток.
Весна раз красна.
Молодість радісна й принадна, та тільки раз в життю.
На весні корець дощу, а ложка болота, а в осени ложка дощу, а бочка болота.
Ріжниця тепла між порами року.
На весні чміль, а в осени бджола жениться.
Чміль ранньою весною оживає а бджоли в осени рояться.
Прийшла весна, дуже тісна.
На весні, звичайно, бідним хліборобам тяжко за хліб.
Поки не минеться три п'ять, то не прийде Божа благодать.
Хліборобський спосіб числення. Покіль не минеться три рази по п'ять тижнів від Нового Року, доти не буде весни. Сонце, та взагалі теплу погоду, наші предки ще в погянській добі називали “божою благодаттю”.
Рання весна, рання зима.
Значіння, як і сказано.
Значення в інших словниках
- весна — весна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири весни́ Орфографічний словник української мови
- весна — поет. квітень, май; (рання) провесінь, провесна; П. молодість, юність; (цивілізації) початок, світанок. Словник синонімів Караванського
- весна — [веисна] -сни, зн. весну, м. (на) -с(‘)н'і, ор. -снойу, кл. весно, мн. весние, весеин дв'і веисни Орфоепічний словник української мови
- весна — -и, ж. 1》 Пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. 2》 перен. Молодість, роки дитинства і юності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- весна — ВЕСНА́, и́, ж. 1. Пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Т. Словник української мови у 20 томах
- ВЕСНА — • "ВЕСНА" - перша літ. збірка на Рад. Закарпатті, вийшла 1947 в Ужгороді. У "В." вміщено твори молодих поетів — Ю. Гойди, С. Панька, В. Діянича, П. Горецького, М. Рішка та ін. У віршах дорад. періоду звучить віра у визволення від соціального і нац. гніту. Українська літературна енциклопедія
- весна — Весна-красна, веснограй, веснонька, весносяй, провесіння, провесінь, провесна, розвесіння Фразеологічні синоніми: поворот на весну; подих весни Словник синонімів Вусика
- весна — як (мов, ні́би і т. ін.) бджіл у ву́лику. Дуже багато, безліч. Приходжу до клубу колгоспного, а там людей, ніби бджіл у вулику (І. Сочивець). як бджіл по весні́. У неї планів, як бджіл по весні (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
- весна — ВЕСНА́ (пора року між зимою та літом), ЯР поет.; ПРО́ВЕСНА, ПРО́ВЕСІНЬ, ВІ́ДЗИМКИ розм. (рання весна, початковий її період). А весна була, як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (О. Словник синонімів української мови
- весна — Весна́, -ни́, -ні́, ве́сно! ве́сни, ве́сен, ве́снам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- весна — ВЕСНА́, и́, ж. 1. Пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- весна — Весна, -ни ж. Весна. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. весною, на весні. Весной. Словник української мови Грінченка