весна

ВЕСНА́ (пора року між зимою та літом), ЯР поет.; ПРО́ВЕСНА, ПРО́ВЕСІНЬ, ВІ́ДЗИМКИ розм. (рання весна, початковий її період). А весна була, як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (О. Вишня); Яр цвітом крила луг (Уляна Кравченко); Зусюди тягло вільглим холодком, крізь який пробивались ледь уловимі пахощі провесни (М. Олійник); Вже наступала провесінь, стояв кінець березня, а чи й початок квітня (Ю. Збанацький).

МО́ЛОДІСТЬ (період життя людини до зрілого віку, чиї-небудь молоді роки), Ю́НІСТЬ, ЮНА́ЦТВО, ЮНЬ, МОЛОДЕ́ЦТВО розм., МО́ЛОДОЩІ розм., ВЕСНА́ розм. Молодість мою гарячу Знов перед собою бачу (М. Рильський); Хіба ж не був він тут на ступських землях у дні своєї юності, коли місячна доріжка вела його по росах на хутори до ласкавої Олени? (Григорій Тютюнник); Старий нікчемний інвалід Згадав своє юнацтво давнє (П. Грабовський); -. Це вже юнь моя скінчилась (П. Тичина); Чи не тяжко, чи не важко, Да за старого заміж ідучи, Своє молодецтво споминаючи? (П. Чубинський); (Кіндрат Антонович:) Краще не маніжся; подумай, чим ти згадаєш свої молодощі, котрі не двічі бувають на віку? (М. Кропивницький); Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

весна — весна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири весни́ Орфографічний словник української мови
весна — поет. квітень, май; (рання) провесінь, провесна; П. молодість, юність; (цивілізації) початок, світанок. Словник синонімів Караванського
весна — [веисна] -сни, зн. весну, м. (на) -с(‘)н'і, ор. -снойу, кл. весно, мн. весние, весеин дв'і веисни Орфоепічний словник української мови
весна — -и, ж. 1》 Пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. 2》 перен. Молодість, роки дитинства і юності. Великий тлумачний словник сучасної мови
весна — ВЕСНА́, и́, ж. 1. Пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Т. Словник української мови у 20 томах
весна — Весна днем красна. Весною дні стають довшими, а ночі коротшими. Весна днем красна, а на хліб тісна. Весною дні довшають і стає тепліше, але закінчуються запаси минулорічного хліба. Весною як останеш на хвилинку, то не доженеш і за днину. Приповідки або українсько-народня філософія
ВЕСНА — • "ВЕСНА" - перша літ. збірка на Рад. Закарпатті, вийшла 1947 в Ужгороді. У "В." вміщено твори молодих поетів — Ю. Гойди, С. Панька, В. Діянича, П. Горецького, М. Рішка та ін. У віршах дорад. періоду звучить віра у визволення від соціального і нац. гніту. Українська літературна енциклопедія
весна — Весна-красна, веснограй, веснонька, весносяй, провесіння, провесінь, провесна, розвесіння Фразеологічні синоніми: поворот на весну; подих весни Словник синонімів Вусика
весна — як (мов, ні́би і т. ін.) бджіл у ву́лику. Дуже багато, безліч. Приходжу до клубу колгоспного, а там людей, ніби бджіл у вулику (І. Сочивець). як бджіл по весні́. У неї планів, як бджіл по весні (З усн. мови). Фразеологічний словник української мови
весна — Весна́, -ни́, -ні́, ве́сно! ве́сни, ве́сен, ве́снам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
весна — ВЕСНА́, и́, ж. 1. Пора року між зимою і літом, яка характеризується подовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин і т. ін. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Шевч. Словник української мови в 11 томах
весна — Весна, -ни ж. Весна. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. весною, на весні. Весной. Словник української мови Грінченка