веселоокий

ВЕСЕЛОО́КИЙ, а, е.

Який весело примружує очі, усміхається очима, демонструючи добрий настрій, веселу вдачу.

Веселоокий Чигирин не дуже й журився такими вигадками (М. Стельмах);

– Гриню, тобі пора женитись, – каже Одарка, приземкувата, веселоока, з напущеною аж на брови хусткою (О. Гончар);

Гуп-гуп – в сінях! І ось до хати ввалився розпашілий з морозу Гордій Чурай, як завжди, веселоокий, в доброму гуморі (В. Чемерис).