1. Словник української мови у 20 томах

весельце

ВЕСЕ́ЛЬЦЕ, я, с.

Зменш.-пестл. до весло́.

Пливе човен, води повен, в човнику весельце (П. Чубинський);

Править хтось малим човенцем, Стиха весла підіймає, І здається, що з весельця Щире золото спадає (Леся Українка);

Пливуть човни, блищать весельця... (П. Тичина);

Дівчина витягла мокре весельце й поклала на дно човна (В. Близнець);

Річка травами загусла. Пливе гречин, весельцем попихається. А водяник у вуса посміхається (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весельце — весе́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. весельце — -я, с. Зменш.-пестл. до весло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. весельце — Весе́льце, -льця, -льцю; -се́льця, весе́лець і -се́льців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. весельце — ВЕСЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до весло́. Пливе човен, води повен, в човнику весельце (Чуб., V, 1874, 22); Править хтось малим човенцем, Стиха весла підіймає, І здається, що з весельця Щире золото спадає (Л. Укр., І, 1951, 64); Пливуть човни, блищать весельця… (Тич., II, 1957, 207). Словник української мови в 11 томах
  5. весельце — Весельце, -ця с. ум. отъ весло. Словник української мови Грінченка