1. Орфографічний словник української мови

весельце

весе́льце

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весельце — -я, с. Зменш.-пестл. до весло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. весельце — ВЕСЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до весло́. Пливе човен, води повен, в човнику весельце (П. Чубинський); Править хтось малим човенцем, Стиха весла підіймає, І здається, що з весельця Щире золото спадає (Леся Українка); Пливуть човни, блищать весельця... (П. Словник української мови у 20 томах
  3. весельце — Весе́льце, -льця, -льцю; -се́льця, весе́лець і -се́льців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. весельце — ВЕСЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до весло́. Пливе човен, води повен, в човнику весельце (Чуб., V, 1874, 22); Править хтось малим човенцем, Стиха весла підіймає, І здається, що з весельця Щире золото спадає (Л. Укр., І, 1951, 64); Пливуть човни, блищать весельця… (Тич., II, 1957, 207). Словник української мови в 11 томах
  5. весельце — Весельце, -ця с. ум. отъ весло. Словник української мови Грінченка