1. Словник української мови у 20 томах

весло

ВЕСЛО́, а́, с.

Дерев'яна з лопаттю на кінці довга жердина, за допомогою якої переміщають човен, гребне судно.

Троянці разом принялися І стали веслами гребти (І. Котляревський);

З моря наближалася шаланда, видко було .. вимахи весел (Ю. Яновський);

І наверталось грекам на весло латаття Білозерського лиману (Л. Костенко).

(1) Дволопате́ве весло́ – весло з двома лопатями.

У веслуванні на байдарках використовують дволопатеві весла, які веслувальники тримають у руках (з наук.-попул. літ.);

Наляга́ти / налягти́ на ве́сла див. наляга́ти;

Уда́рити ве́слами (у ве́сла) див. ударя́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весло — весло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. весло — -а, с. Дерев'яна з лопаттю на кінці довга жердина, за допомогою якої переміщають човен, гребне судно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. весло — весло вул., муз. гітара (м, ср): Грати на веслі (Лучук)||віник, ґітара Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. весло — А, с. 1. Ложка. 2. Акустична гітара. Були такі, котрі гордилися тим, що вони пацани, були такі, що пишалися своєю класною керівничкою або власним вмінням грати на «веслі» (Л. Дереш). Словник сучасного українського сленгу
  5. весло — (-а) с. 1. мол., крим. Ложка. Чому ложку назвали веслом, ще можна збагнути. Ну, нехай рівномірні порухи ложки в захололому гороховому супі трохи скидаються на рухи веслувальника <...> (А. Кудін, Як вижити у в'язниці). Словник жарґонної лексики української мови
  6. весло — див. кермо Словник синонімів Вусика
  7. весло — ВЕСЛО́ (дерев'яна з лопатою на кінці довга жердина, за допомогою якої переміщають човен, гребне судно), ОПАЧИ́НА заст.; ПРАВИ́ЛО (довге для керування). — Греби, сину! — Налягай на весла, — говорив схвильовано Густавсон (А. Словник синонімів української мови
  8. весло — Весло́, -ла́, -лу́; ве́сла, ве́сел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. весло — ВЕСЛО́, а́, с. Дерев’яна з лопаттю на кінці довга жердина, за допомогою якої переміщають човен, гребне судно. Троянці разом принялися І стали веслами гребти (Котл., І, 1952, 88); З моря наближалася шаланда, видко було.. вимахи весел (Ю. Янов., II, 1958, 173). Словник української мови в 11 томах
  10. весло — Весло, -ла с. 1) Весло. На човничку парубочок веслами іграє. Мет. 77. 2) Родъ лопатки, которой горшечникъ размягчаетъ глину. Шух. І. 260, 261. 3) Коромысло. Шух. І. 97. ум. весельце, веселечко. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. Pauli. Словник української мови Грінченка