весляр
ВЕСЛЯ́Р, а́, ч.
Той, хто займається веслуванням.
Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (І. Франко);
Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовується човен з двома веслярами (Іван Ле);
Весляр уперся веслом у мілину, але човен з місця не рушив – переповнений (К. Гриб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- весляр — (той, хто веслує) гребець, (на гондолі) гондольєр. Словник синонімів Полюги
- весляр — весля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- весляр — -а, ч. Людина, що веслує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- весляр — ВЕСЛЯ́Р (той, хто веслує), ГРЕБЕ́ЦЬ рідше; ГОНДОЛЬЄ́Р (на гондолі). Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовувався човен з двома веслярами (І. Ле); Побачила (Олеся) недалеко човен з двома гребцями (О. Словник синонімів української мови
- весляр — Весля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- весляр — ВЕСЛЯ́Р, а́, ч. Людина, що веслує. Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (Фр., XVI, 1955, 285); Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовується човен з двома веслярами (Ле, Наливайко, 1957, 368). Словник української мови в 11 томах