1. Великий тлумачний словник сучасної мови

весляр

весля́р

-а, ч.

Людина, що веслує.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весляр — (той, хто веслує) гребець, (на гондолі) гондольєр. Словник синонімів Полюги
  2. весляр — весля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. весляр — ВЕСЛЯ́Р, а́, ч. Той, хто займається веслуванням. Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (І. Франко); Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовується човен з двома веслярами (Іван Ле); Весляр уперся веслом у мілину... Словник української мови у 20 томах
  4. весляр — ВЕСЛЯ́Р (той, хто веслує), ГРЕБЕ́ЦЬ рідше; ГОНДОЛЬЄ́Р (на гондолі). Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовувався човен з двома веслярами (І. Ле); Побачила (Олеся) недалеко човен з двома гребцями (О. Словник синонімів української мови
  5. весляр — Весля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. весляр — ВЕСЛЯ́Р, а́, ч. Людина, що веслує. Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (Фр., XVI, 1955, 285); Крізь легкий туман над поверхнею води вимальовується човен з двома веслярами (Ле, Наливайко, 1957, 368). Словник української мови в 11 томах