весняно

ВЕСНЯ́НО.

Присл. до весня́ни́й.

Шумлять струмки весняно (В. Сосюра);

Весняно пахнув степ (М. Бажан);

Глибинно, весняно клекоче вода, шум течії наче зливається з шумом невидимих крил угорі, в нічному небі, де, почувається, птахи летять і летять (О. Гончар);

Іван Стах .. майстрував вулики для роїв. Сонце пригрівало весняно, тому до рамен відпущене волосся жмутком зібрав на маківці (І. Чендей);

// у знач. пред.

Було весняно, легко на серці (Ю. Мушкетик).