вестибулорецептор

ВЕСТИБУЛОРЕЦЕ́ПТОР, а, ч., фізл.

Рецептор, який сприймає зміну швидкості й напрямку пересування тіла в просторі.

Вестибулорецептори реагують на статичну силу гравітації та прискорені рухи голови (з наук. літ.);

Від вестибулорецепторів інформація передається в задній мозок по аферентних волокнах (з наук. літ.);

У людини розрізняють зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові рецептори, термо-, пропріо- і вестибулорецептори (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me