вето

ВЕ́ТО, невідм., с.

1. юр. Заборона, відміна або призупинення якогось рішення, постанови.

У сфері законодавчої діяльності до компетенції Президента України належать такі повноваження: право законодавчої ініціативи, право вето, право призначати всеукраїнський референдум та ін. (з наук. літ.);

Вето може бути абсолютним, як у Раді Безпеки ООН, де будь-який із постійних членів може заблокувати рішення, схвалене більшістю Ради, або обмеженим, як у законодавчій системі США, де палата представників і сенат двома третинами голосів можуть подолати вето Президента (з наук.-попул. літ.);

Трибуни у Давньому Римі могли припиняти будь-яке розпорядження консулів або інших службових осіб. Для цього їм досить було вимовити слово “вето” (що значить “забороняю”) (з наук.-попул. літ.);

Я – король виборний. Але стану родоначальником спадкової королівської династії Собеських. Я скасую право вето, за яким кожен замурзаний голодранець-шляхтич може своїм єдиним голосом відхилити найкращий закон, і диктуватиму сеймові свою волю (В. Малик).

2. розм. Будь-яка заборона взагалі.

– А вето на мотоцикл... Це ж ти, мамо, пожартувала? – Ніскілечки. Доки не здаси всіх екзаменів, з двору виводити не смій! (О. Гончар);

Ю. Лавріненко, відомий як автор і укладач антології “Розстріляне відродження”, пережив у радянські часи заслання на Північний Кавказ із забороною проживання в Україні і великих містах СРСР та негласним вето на літературну творчість (із журн.).

Наклада́ти / накла́сти ве́то див. наклада́ти.

△ (1) Суспензи́вне ве́то – право глави держави відмовити в затвердженні прийнятого парламентом законопроекту, яким передбачено можливість повторного затвердження парламентом цього законопроекту і надання йому чинності закону всупереч протидії з боку глави держави.

Суспензивне вето є прерогативою глав держав із республіканською формою правління, тобто президентів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вето

Значення в інших словниках