вето

Значення в інших словниках

1. вето — ве́то іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. вето — В широкому плані означає заборону якого-небудь рішення, прийнятого уповноваженим органом, але не співпадаючого з позицією органу або особи, що володіє цим правом. Словник із соціальної роботи
3. вето — (вищої інстанції на дії нижчої) заборона <�недозвіл> чого. Словник синонімів Караванського
4. вето — невідм., с. 1》 Остаточна чи умовна заборона, яку накладає верховна державна влада на рішення нижчого органу. 2》 У міжнародному праві – право члена будь-якого органу заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вето — Заборона Словник чужослів Павло Штепа
6. вето — ВЕ́ТО, невідм., с. 1. юр. Заборона, відміна або призупинення якогось рішення, постанови. У сфері законодавчої діяльності до компетенції Президента України належать такі повноваження: право законодавчої ініціативи, право вето... Словник української мови у 20 томах
7. вето — ве́то (від лат. veto – забороняю) 1. Право верховної влади заборонити або припинити введення в дію законопроекту, прийнятого законодавчою установою; в буржуазних країнах... Словник іншомовних слів Мельничука
8. вето — Спротив, заперечення; привілей глави держави, який дозволяє йому відкинути ухвалений парламентом закон чи призупинити його чинність до часу внесення парламентом у законному порядку поправок. Універсальний словник-енциклопедія
9. вето — ЗАБОРО́НА (наказ не робити чого-небудь), ЗАКА́З заст.; ТАБУ́ (релігійна заборона певних дій, слів тощо; взагалі яка-небудь заборона); ВЕ́ТО (у державному та міжнародному праві — остаточна або умовна заборона; взагалі яка-небудь заборона). Словник синонімів української мови
10. вето — Ве́то (лат.), не відм. (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. вето — ВЕ́ТО, невідм., с. 1. У буржуазному державному праві — остаточна чи умовна заборона, яку накладає верховна державна влада на рішення нижчого органу. Словник української мови в 11 томах