вечорина

ВЕЧОРИ́НА, и, ж., діал.

1. Вечір (у 1 знач.).

А я молод, діжду вечорини, Гей, піду гулять до дівчини (з народної пісні);

Від світань до вечорини Із серпом в гарячі дні. Несміливий плач дитини Ледве чути на стерні (А. Малишко).

2. Вечеря (у 2 знач.).

Да спасибі, сину, за сю вечорину (Сл. Гр.);

Прибираючи стіл після вечорини, я знайшла на скатертині папір із загадковим рядком. – Хтось, певно, для тебе віршує, – сказала Христині (із журн.).

3. заст. Дівич-вечір; вечорниці (див. вечорни́ці).

Як тоді співала вечорина: “Коли б ти за мною, Як я за тобою...” (М. Стельмах).