взад

ВЗАД (УЗА́Д), присл., діал.

Назад.

– Взад вертать! – Куди вертати? – Годі йти! Лягаймо спати! (І. Франко);

Його висока горда постать перевищала всіх, мов дуб, а на його тепер ясно освітленім лиці з узад зачесаним довгим волоссям, що спадало на плечі, із вузьким білим чолом, відбивався цілий настрій його душі (О. Кобилянська);

– Геть сюди, козаки, геть від брами на майдан! – кричав Петро. – Я гармату поставив. Козаки подались миттю взад (А. Чайковський);

Вона відкинула голову взад, червоні уста пашіли солодко, темна синява очей світила, мов емаль (К. Гриневичева).

(1) Взад і впере́д – туди-сюди, з одного боку в інший.

Блукаємо поміж дерева, широким шляхом, взад і вперед. Отут десь .. десь завернути... повинна ж бути дорога... (М. Коцюбинський);

Доктор Коельо, в розідраній сорочці, з забинтованою лівою рукою, крокуючи взад і вперед по галявині, слухав високого чорнявого чоловіка в строкатій ковбойці (Ю. Бедзик);

Він застебнув ґудзики на пальті, звів коміра, сховав руки в рукава й почав ходити взад і вперед, щоб зігрітися (Валерій Шевчук).