взорувати

ВЗОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., на кого – що, рідше кого, що.

Брати за взірець, наслідувати кого-, що-небудь або орієнтувати на когось, щось.

В українській літературі Ю. Косача приваблювали такі постаті, які взорували свою творчість на європейський культурний процес (з наук. літ.);

Наприкінці 1920-х авангард в Україні, що взорував кращі традиції Сходу й Заходу, у своєму розвитку був насильно припинений (з наук.-попул. літ.).