1. Словник української мови у 20 томах

взувати

ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЗУ́ТИ (УЗУ́ТИ), взу́ю, взу́єш, док.

1. що. Надівати на ноги взуття.

Ніна швидко взуває свої високі боти (О. Донченко);

– На, хоч мої старі чоботи узуй... (Панас Мирний).

2. кого, що. Забезпечувати взуттям.

– Гарні хлопці. Шиють чоботи-витяжки, взувають всю князівську дружину, воєвод, тисяцьких (П. Загребельний);

В Кракові за барвисті гетьманки Бараболя одягнув і взув підполковника (М. Стельмах).

3. кого, що, перен., жарг. Обігравати, обдурювати, ставити в незручне становище.

За рік існування агентству пощастило взути кілька сотень довірливих чоловіків, які клюнули на обіцянки шахраїв (з газ.);

Буковинський банкір взув земляків на суму понад 106 тисяч гривень (з газ.);

Взути футбольну команду суперників.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взувати — взува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. взувати — (чобіт) надягати, назувати, ступати у що; (полк) озувати, забезпечувати взуттям. Словник синонімів Караванського
  3. взувати — (узувати), -аю, -аєш, недок., взути (узути), взую, взуєш, док., перех. 1》 Надягати на ноги взуття. 2》 Забезпечувати взуттям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. взувати — ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ) (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИ розм., НАТЯГА́ТИ розм., НАТЯ́ГУВАТИ розм., ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ) розм., ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ) розм. — Док.: взу́ти (узу́ти), назу́ти, озу́ти розм. натягну́ти (натягти́) розм. Словник синонімів української мови
  5. взувати — ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЗУ́ТИ (УЗУ́ТИ), взу́ю, взу́єш, док., перех. 1. Надівати на ноги взуття. Ніна швидко взуває свої високі боти. (Донч., V, 1957, 328); — На, хоч мої старі чоботи узуй… (Мирний, II, 1954, 298). Словник української мови в 11 томах