1. Словник української мови у 20 томах

вибатькувати

ВИ́БАТЬКУВАТИ, ую, уєш, док., кого і без прям. дод., розм.

Грубо вилаяти.

Суча дочка, коли не вибатькую (Номис);

– Перед старшиною я вже відрапортувався... Вибатькував на перший раз, та й усе!.. (О. Гончар);

Він весь палав гнівом, ладен був хоч будь-кого вибатькувати .. за легковажність, недогляд (Б. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибатькувати — ви́батькувати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вибатькувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка, розм. Грубо вилаяти в батька. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибатькувати — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. вибатькувати — ВИ́БАТЬКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка, розм. Грубо вилаяти в батька. Суча дочка, коли не вибатькую (Номис, 1864, № 3604); — Перед старшиною я вже відрапортувався… Вибатькував на перший раз, та й усе!.. (Гончар, І, 1954, 273). Словник української мови в 11 томах
  5. вибатькувати — Ви́батькувати, -кую, -єш гл. Выругать въ отца. Суча дочка, коли не вибатькую. Ном. № 3604. Словник української мови Грінченка