вибачати

ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без дод.

Виявляти поблажливість, прощати провину.

– Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (І. Франко);

– Ти не смів брати рушниці без мене... Але я тобі вибачаю, – продовжував урочисто Мухамедов (О. Донченко);

Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// що. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину.

Віра почувала себе старшою за Миколу, ставилась до нього часом поблажливо, вибачаючи його неуважність до життєвих дрібниць (Б. Антоненко-Давидович);

// Вживається як заперечення, виявлення незгоди.

Вибачайте... кричіть собі, Я слухать не буду. Та й до себе не покличу (Т. Шевченко);

А я пряник гам та гам, – “Вибачайте, не віддам!” (Л. Глібов).

(1) Вибача́й (дару́й, пробача́й) / ви́бач (подару́й, проба́ч) на [цьо́му (цім)] сло́ві <�Вибача́йте (дару́йте, пробача́йте) / ви́бачте (подару́йте, проба́чте) на [цьо́му (цім)] сло́ві> – уживається як усталена форма вибачення за що-небудь (перев. при вживанні в розмові різких, грубих, неприємних або непристойних слів).

– Та ж ви не повія яка, вибачайте на слові, адже вам не пусте в голові, не розпуста (М. Коцюбинський);

[Гусак:] Даруйте на слові, але ви більш як помиляєтесь (І. Микитенко);

Забувши тон свій і манери, бліді вилазять білі офіцери .. “Ну що ж? Пробачте нам на слові, – вклонився чемно їм Підкова. – До стінки їх” (В. Сосюра);

– А ще що ви будували? – допитується інженер. – Ще ми, пробачте на слові, з Антошком нужник будували (М. Ю. Тарновський);

(2) Ви́бачте / дару́йте ласка́во – уживається для вираження прохання бути поблажливим.

Може б, хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тільки вибачте ласкаво, Що не все в ній буде нове (Леся Українка);

Даруйте ласкаво .. Я не розумію, що ви сказали (О. Довженко);

Проси́ти (проха́ти) / попроси́ти (попроха́ти) ви́бачення (проба́чення, ви́бачити, проба́чити) див. проси́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибачати — (виявляти поблажливість до кого-небудь) пробачати, прощати, дарувати. Словник синонімів Полюги
  2. вибачати — вибача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вибачати — (провину) пробачати, дарувати, прощати, забувати; пор. АМНЕСТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. вибачати — [виебачатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. вибачати — -аю, -аєш, недок., вибачити, -чу, -чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. || перех. рідко. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину. Вибачай[те], вибач[те] — вживається як заперечення, як виявлення незгоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вибачати — Вибачте за слово. Перепрошення. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. вибачати — див. пробачати; прощати Словник синонімів Вусика
  8. вибачати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
  9. вибачати — ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. — Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. вибачати — Вибача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вибачити, -чу, -чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і Бог вибачає. Ном. № 11374. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. вибачайте на сім слові. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Словник української мови Грінченка