вибачати

Значення в інших словниках

1. вибачати — (виявляти поблажливість до кого-небудь) пробачати, прощати, дарувати. Словник синонімів Полюги
2. вибачати — вибача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. вибачати — [виебачатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
4. вибачати — -аю, -аєш, недок., вибачити, -чу, -чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. || перех. рідко. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину. Вибачай[те], вибач[те] — вживається як заперечення, як виявлення незгоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вибачати — ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без дод. Виявляти поблажливість, прощати провину. – Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (І. Франко); – Ти не смів брати рушниці без мене... Словник української мови у 20 томах
6. вибачати — Вибачте за слово. Перепрошення. Приповідки або українсько-народня філософія
7. вибачати — див. пробачати; прощати Словник синонімів Вусика
8. вибачати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
9. вибачати — ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. — Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (Фр. Словник української мови в 11 томах
10. вибачати — Вибача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вибачити, -чу, -чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і Бог вибачає. Ном. № 11374. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. вибачайте на сім слові. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Словник української мови Грінченка