вибачати

вибача́ти

[виебачатие]

-айу, -айеиш

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибачати — ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без дод. Виявляти поблажливість, прощати провину. – Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (І. Франко); – Ти не смів брати рушниці без мене... Словник української мови у 20 томах
  2. вибачати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
  3. вибачати — (виявляти поблажливість до кого-небудь) пробачати, прощати, дарувати. Словник синонімів Полюги
  4. вибачати — Вибачте за слово. Перепрошення. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. вибачати — вибача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. вибачати — -аю, -аєш, недок., вибачити, -чу, -чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. || перех. рідко. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину. Вибачай[те], вибач[те] — вживається як заперечення, як виявлення незгоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вибачати — див. пробачати; прощати Словник синонімів Вусика
  8. вибачати — (провину) пробачати, дарувати, прощати, забувати; пор. АМНЕСТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  9. вибачати — ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. — Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. вибачати — Вибача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вибачити, -чу, -чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і Бог вибачає. Ном. № 11374. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. вибачайте на сім слові. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Словник української мови Грінченка