вибачати
ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину.
— Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (Фр., IV, 1950, 53);
— Ти не смів брати рушниці без мене… Але я тобі вибачаю, — продовжував урочисто Мухамедов (Донч., І, 1956, 120);
— Вибачайте, що я так гостро сказав (Досв., Вибр., 1959, 121);
// перех. рідко. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину.
— Перше я вмів тільки ненавидіти людей, — тепер навчився їх любити, навчився вибачати їх вину темнотою їх (Коцюб., І, 1955, 450).
Вибача́й[те], ви́бач[те] — вживається як заперечення, як виявлення незгоди.
Вибачайте… кричіть собі, Я слухать не буду. Та й до себе не покличу (Шевч., І, 1951, 77);
А я пряник гам та гам, — "Вибачайте, не віддам!" (Гл., Вибр., 1957, 303);
Вибача́й[те], ви́бач[те] на [цьо́му (цім) ] сло́ві — говориться при вживанні в розмові різких, неприємних, непристойних і т. ін. слів.
— Та ж ви не повія яка, вибачайте на слові, адже вам не пусте в голові, не розпуста (Коцюб., І, 1955, 45).
Значення в інших словниках
- вибачати — (виявляти поблажливість до кого-небудь) пробачати, прощати, дарувати. Словник синонімів Полюги
- вибачати — вибача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вибачати — (провину) пробачати, дарувати, прощати, забувати; пор. АМНЕСТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- вибачати — [виебачатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- вибачати — -аю, -аєш, недок., вибачити, -чу, -чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. || перех. рідко. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину. Вибачай[те], вибач[те] — вживається як заперечення, як виявлення незгоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибачати — ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без дод. Виявляти поблажливість, прощати провину. – Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (І. Франко); – Ти не смів брати рушниці без мене... Словник української мови у 20 томах
- вибачати — Вибачте за слово. Перепрошення. Приповідки або українсько-народня філософія
- вибачати — див. пробачати; прощати Словник синонімів Вусика
- вибачати — ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти. Словник синонімів української мови
- вибачати — Вибача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вибачити, -чу, -чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і Бог вибачає. Ном. № 11374. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. вибачайте на сім слові. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Словник української мови Грінченка