1. Словник української мови у 20 томах

виблагати

ВИ́БЛАГАТИ, аю, аєш, док., що.

Посилено прохаючи, благаючи, домогтися чого-небудь.

Виблагай у батька дозвіл побратись – і мій тато пристане на це (М. Коцюбинський);

Я пробувала клонити голову терпеливо .. Благала співчуття, любові – й не виблагала (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виблагати — ви́благати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виблагати — -аю, -аєш, док., перех. Посилено прохаючи, благаючи, домогтися чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виблагати — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. виблагати — ВИ́БЛАГАТИ, аю, аєш, док., перех. Посилено прохаючи, благаючи, домогтися чого-небудь. Виблагай у батька дозвіл побратись — і мій тато пристане на це (Коцюб., II, 1955, 157); Я пробувала клонити голову терпеливо.. Благала співчуття, любові й не виблагала (Коб., І, 1956, 132). Словник української мови в 11 томах
  5. виблагати — Ви́благати, -гаю, -єш гл. Вымолить, выпросить. Виблагала тую копійчину. Шевч. 479. Словник української мови Грінченка