виблиск

ВИ́БЛИСК, у, ч., чого і без дод.

1. Короткочасний спалах вогню, світла.

Петро побачив, як .. зникли виблиски [пострілів] праворуч і через мить знову замиготіли в темряві (І. Багмут);

Коли на подвір'ї вибухав снаряд, то в бункері спалахував .. виблиск, як денна блискавиця (О. Гончар);

Склепіння печери освітлене виблисками вогнища (з публіц. літ.).

2. Відбите, віддзеркалене світло на блискучій, дуже гладкій, полірованій і т. ін. поверхні.

Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок);

В руках у Сашка була блискуча труба, на якій яскравів червоний бант і грали золоті виблиски (М. Чабанівський).

3. перен. Вияв якого-небудь почуття, переживання і т. ін.

Сотні рук простяглися до келехів .. – і вино полилося рікою, потьмарюючи останні виблиски свідомості й обережності (З. Тулуб);

Ішли [заробітчани], розбиваючи ноги до крові, несучи незгасний виблиск надії в очах (О. Гончар).

4. рідко. Додатковий колір при основному; відлив.

Одні тільки очі та зуби давні: очі – з зеленим виблиском, зуби дрібні та білі, як перли (Панас Мирний);

Слідом за ним піднімалась курява, вилискуючи на сонці мідяним виблиском (П. Кочура).