1. Словник української мови у 20 томах

виблукати

ВИ́БЛУКАТИ, аю, аєш, док., розм.

Блукаючи, побувати в багатьох місцях.

Емігранти виблукали півсвіту в пошуках кращої долі (з газ.);

// Вийти, вибратися куди-небудь.

Пізно цієї ночі вона знову виблукала на Широку (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виблукати — ви́блукати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. виблукати — -аю, -аєш, док., розм. Блукаючи, побувати в багатьох місцях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виблукати — ВИ́БЛУКАТИ, аю, аєш, док., розм. Блукаючи, побувати в багатьох місцях. Словник української мови в 11 томах