вибриком
ВИ́БРИКОМ, присл.
Вистрибуючи, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин).
Як тільки сіпнув хлопець, щоб вести в кошару, воно [теля] рвонулося з рук та й пішло вибриком по всьому двору (Л. Яновська);
// Грайливо підстрибуючи (про людей).
– Вітя, іди ме-еду їсти! – гукав Василь. Тут уже Вітю мов щось шарпнуло за плечі, і він вибриком подався до хати (С. Васильченко);
Галинка вибриком побігла на сходи (Г. Епік).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вибриком — ви́бриком прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вибриком — присл. Вистрибуючи, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). || Грайливо підстрибуючи (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибриком — див. бігом; вистрибом; жваво Словник синонімів Вусика
- вибриком — ВИ́БРИКОМ, присл. Вистрибуючи, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). Як тільки сіпнув хлопець, щоб вести в кошару, воно [теля] рвонулося з рук та й пішло вибриком по всьому двору (Л. Янов., І, 1959, 36); // Грайливо підстрибуючи (про людей). Словник української мови в 11 томах