1. Словник української мови в 11 томах

вибриком

ВИ́БРИКОМ, присл. Вистрибуючи, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин).

Як тільки сіпнув хлопець, щоб вести в кошару, воно [теля] рвонулося з рук та й пішло вибриком по всьому двору (Л. Янов., І, 1959, 36);

// Грайливо підстрибуючи (про людей).

— Вітя, іди ме-еду їсти! — гукав Василь. Тут уже Вітю мов щось шарпнуло за плечі, і він вибриком подався до хати (Вас., II, 1959, 200);

Галинка вибриком побігла на сходи (Епік, Тв., 1958, 577).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибриком — ви́бриком прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вибриком — присл. Вистрибуючи, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). || Грайливо підстрибуючи (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибриком — ВИ́БРИКОМ, присл. Вистрибуючи, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). Як тільки сіпнув хлопець, щоб вести в кошару, воно [теля] рвонулося з рук та й пішло вибриком по всьому двору (Л. Яновська); // Грайливо підстрибуючи (про людей). Словник української мови у 20 томах
  4. вибриком — див. бігом; вистрибом; жваво Словник синонімів Вусика