1. Словник української мови у 20 томах

вибритий

ВИ́БРИТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́брити; виголений.

Молодий був вибритий на глянц (Б. Лепкий);

Голова у нашого Мелешка, як завжди, старанно вибрита (О. Гончар);

Вибрите обличчя вилискувало синюватим відтінком (Б. Харчук);

// у знач. прикм.

Вибрите обличчя вилискувало синюватим відтінком (Б. Харчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибритий — ви́бритий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вибритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вибрити; виголений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибритий — ВИ́БРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́брити; виголений. Очі [Якова] перекосилися, на вибритій круглій бороді лисніло щось… (Мирний, I, 1954, 196). Словник української мови в 11 томах