1. Словник української мови в 11 томах

вибритий

ВИ́БРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́брити; виголений.

Очі [Якова] перекосилися, на вибритій круглій бороді лисніло щось… (Мирний, I, 1954, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибритий — ви́бритий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вибритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вибрити; виголений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибритий — ВИ́БРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́брити; виголений. Молодий був вибритий на глянц (Б. Лепкий); Голова у нашого Мелешка, як завжди, старанно вибрита (О. Гончар); Вибрите обличчя вилискувало синюватим відтінком (Б. Харчук); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах