вибрязк
ВИ́БРЯЗК, у, ч.
Дзвінкі звуки від ударів по металевих, скляних і т. ін. предметах.
* Образно. І крик, і плач, і вибрязки, й туман Метуть в степу могутні вітроломи (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me