вибілюватися

ВИБІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́БІЛИТИСЯ, люся, лишся, док.

1. Покриватися чим-небудь білим.

Я стягла з себе мокре убрання і хотіла повісити його на стіну, коли се моя товаришка спинила мене: – Куди ти? воно тобі все вибілиться, та ще мокре воно, то й не одчистиш (Леся Українка);

А проте це [мороз і холод] нітрохи не заважало співати й грати у сніжки, і бігати, і борюкатися, вибілившись іскристим снігом (В. Собко).

2. Ставати білим, білуватим під дією сонця, повітря і води, втрачаючи природне забарвлення.

Полотна, .. побувавши в жлукті з попелом, визолівши, день за днем вибілюються на сонці, доки із сірих стануть білі як сніг (О. Гончар);

Сміття висохло, вибілилось під пекучим сонцем, аж дзвеніло від сухості (Ю. Логвин);

// Змазуючи своє обличчя, руки, шию, волосся певними речовинами або засобами, ставати білішим, білим.

Сама [Ганна] не знала, для чого вибілюється, для кого береже свою вроду (О. Гончар);

// Білішати, позбавляючись інтенсивної дії сонця (про людину, її тіло, обличчя і т. ін.).

Збентежено, радісно, вражено вдивляється [мати] у вузькувате з тією мінливою смаглявістю обличчя, що взимку вибілюється, а влітку земляніє [темніє] (М. Стельмах);

Роздобріла Марина, вибілилася, мов та панянка (Панас Мирний);

// Ставати білим унаслідок хімічного або фізичного оброблення.

Коли писанка готова, її занурюють у капустяний квас або хлорку. Фарби вибілюються, залишається лише візерунок (із журн.).

3. тільки недок. Пас. до вибі́лювати 1, 2, 4.

Напередодні відлучення дитини від грудей вибілювалася хата та виміталася вербовим віником, випікався обрядовий хліб, увечері сходилася вся родина “хліба їсти” (із журн.);

Деякі текстильні фірми Європи повністю відмовились у своєму виробництві від хімікатів: сировина або взагалі не вибілюється, або вибілюється без використання хлору (із журн.).