вивчатися

ВИВЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВИУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ВЧИТИСЯ, ВИ́УЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. чого і з інфін. Навчаючись, набувати знань або уміння в чому-небудь.

Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький);

У ґазди хоч можна вивчитися господарства, та за це мала була платня (Н. Кобринська);

Жінка, чого не виучиться, – здогадається, чого не знає, – відчує (О. Кобилянська);

– А я можу читати ті книжки? – Чому ж? Хоч і поганенько, а грамоти ти вже вивчилась (О. Донченко).

2. тільки док., без дод. Здобути освіту.

Як тут у селі вивчишся, то підеш до міста до більшої школи (І. Франко);

Хто знає, чи не дідусеві легенди .. заронили в Танину душу першу любов до рідного краю, ще з шкільних літ розбудили мрію вивчитись, стати дослідником оцих островів і степових могил (О. Гончар);

// на кого. Навчаючись, набути якої-небудь спеціальності, фаху.

Всі вчитимуться стрибати з неї [вишки] і, можливо, вивчаться колись на водолазів, як Олесин батько (О. Донченко).

3. тільки недок. Пас. до вивча́ти.

Фонетика – це розділ науки про мову, в якому вивчаються звуки мови (з навч. літ.);

В Інституті біохімії вивчається біохімічна природа спокою рослин і стійкості їх до мікроорганізмів (з газ.).