вивчати

ВИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЧИТИ, ВИ́УЧИТИ, чу, чиш, док.

1. що. Навчаючись, набувати певних знань у якій-небудь галузі; опановувати щось.

Сам каган Симеон був високоосвіченою людиною, знав мови, вивчав багато наук, наповнив палати своїх теремів книгами (С. Скляренко);

Він вивчив молдавську мову, яка схожа на румунську (В. Кучер);

// Піддавати науковому розгляду; досліджувати.

Виноградарство – це наукова дисципліна, що вивчає біологічні особливості винограду і розробляє способи одержання високих урожаїв (з наук. літ.);

Будову різних тіл вдалося дуже добре вивчити за допомогою рентгенівських променів (з наук.-попул. літ.);

// Набувати майстерності у чомусь.

[Арсен:] Справжні танці – то мистецтво, яке теж треба змалку вивчати (З. Мороз).

2. що. Учачи, запам'ятовувати, засвоювати.

[Любов:] Я вже готова. Тільки роль виучу; по весіллі мій дебют (Леся Українка);

Для чого взагалі загадувати учням вивчати напам'ять те, що може викликати в отрочій душі сумнів? (Б. Антоненко-Давидович);

Шевченкового “Кобзаря” вивчив [І. Франко] напам'ять (М. Коцюбинський).

3. кого і без дод. Навчати кого-небудь чогось.

[Конон:] Мене вивчав той шорник, що недавно у попа лагодив хомути (М. Кропивницький);

[Марія Михайлівна:] Ну, то ходім, я вам покажу, як розбирати гвинтівку, а потім і стріляти вивчу (І. Кочерга);

// тільки док. Дати освіту.

У нашої матері завжди боліла голова не тільки, щоб нас прогодувати, одягти, але й вивчити! (з переказу);

– Цей в мене буде великим чоловіком... Я його у школу віддам, вивчу вражого сина (Панас Мирний);

Треба було б розгніватися і накричати на меншого, що він забувся, хто і за що виучив його на учителя. Але сьогодні обходиться без крику (М. Стельмах).

4. кого, що. Старанно ознайомлюючись, спостерігаючи, намагатися збагнути, зрозуміти кого- або що-небудь, зробити певні висновки.

Посідавши, вони деякий час мовчки вивчали один одного (О. Гончар);

Водночас я хочу якнайдокладніше вивчити завод, мати вичерпні відомості про технологічні процеси на ньому (Ю. Шовкопляс);

Лобанов уже добре вивчив Сиволапа, знав, що від нього особливої ретельності в роботі ждати нічого (Д. Ткач).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивчати — (набувати певних знань) вчити, оволодівати чим, опановувати, (глибше) студіювати, розм. жарт, штурмувати, (на пам'ять) завчати, розучувати, розм.: зубрити, (з труднощами) товкти. Словник синонімів Полюги
  2. вивчати — вивча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вивчати — -аю, -аєш, недок., вивчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Навчаючись, набувати певних знань, відомостей в якій-небудь галузі; опановувати щось. || Науково досліджувати. || Набувати майстерності у чомусь. 2》 Учачи, запам'ятовувати, засвоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вивчати — АНАЛІЗУВА́ТИ (розчленовувати ціле на складові частини, піддавати критичній оцінці — перев. про логічний характер дослідження), РОЗГЛЯДА́ТИ, РОЗБИРА́ТИ. — Док.: проаналізува́ти, розгля́нути, розібра́ти. Словник синонімів української мови
  5. вивчати — Вивча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вивчати — ВИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Навчаючись, набувати певних знань, відомостей в якій-небудь галузі; опановувати щось. Словник української мови в 11 томах
  7. вивчати — Вивча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вивчити, -чу, -чиш, гл. 1) Выучивать, выучить. 2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать. 3) Изучать, изучить. Словник української мови Грінченка