вивчати
Вивча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вивчати — (набувати певних знань) вчити, оволодівати чим, опановувати, (глибше) студіювати, розм. жарт, штурмувати, (на пам'ять) завчати, розучувати, розм.: зубрити, (з труднощами) товкти. Словник синонімів Полюги
- вивчати — вивча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вивчати — -аю, -аєш, недок., вивчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Навчаючись, набувати певних знань, відомостей в якій-небудь галузі; опановувати щось. || Науково досліджувати. || Набувати майстерності у чомусь. 2》 Учачи, запам'ятовувати, засвоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вивчати — ВИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЧИТИ, ВИ́УЧИТИ, чу, чиш, док. 1. що. Навчаючись, набувати певних знань у якій-небудь галузі; опановувати щось. Словник української мови у 20 томах
- вивчати — АНАЛІЗУВА́ТИ (розчленовувати ціле на складові частини, піддавати критичній оцінці — перев. про логічний характер дослідження), РОЗГЛЯДА́ТИ, РОЗБИРА́ТИ. — Док.: проаналізува́ти, розгля́нути, розібра́ти. Словник синонімів української мови
- вивчати — ВИВЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Навчаючись, набувати певних знань, відомостей в якій-небудь галузі; опановувати щось. Словник української мови в 11 томах
- вивчати — Вивча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вивчити, -чу, -чиш, гл. 1) Выучивать, выучить. 2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать. 3) Изучать, изучить. Словник української мови Грінченка