вивідання

ВИ́ВІДАННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́відати.

Моя ж відкритість клалася [ґрунтувалася] на тому, що він, людина в нашому чині значна, не міг не знати, хто я є насправді і що вже не раз посилався для вивідання особливо складних справ, щораз щасливо їх розв'язуючи (Валерій Шевчук);

– О, то була шляхетна людина, котра, однак, заблукала в нетрях життєвих і була завербована італійською розвідкою з метою проникнення в наше місто і вивідання важливих стратегічних таємниць (Ю. Винничук).