вивідач
ВИВІ́ДАЧ, а, ч.
Те саме, що виві́дувач.
А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (О. Ільченко);
– Молодого Олійника німці застрелили, бо партизанським вивідачем був (Ю. Винничук);
Вивідачі, яких цілу ніч посилав Годунов до татарського табору, не принесли ніякої нової звістки (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вивідач — виві́дач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вивідач — -а, ч. Той, хто вивідує щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вивідач — див. шпигун Словник синонімів Вусика
- вивідач — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
- вивідач — ВИВІ́ДАЧ, а, ч. Той, хто вивідує щось. А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 419). Словник української мови в 11 томах