вивідач

Значення в інших словниках

1. вивідач — виві́дач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. вивідач — ВИВІ́ДАЧ, а, ч. Те саме, що виві́дувач. А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (О. Ільченко); – Молодого Олійника німці застрелили, бо партизанським вивідачем був (Ю. Словник української мови у 20 томах
3. вивідач — див. шпигун Словник синонімів Вусика
4. вивідач — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
5. вивідач — ВИВІ́ДАЧ, а, ч. Той, хто вивідує щось. А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 419). Словник української мови в 11 томах