вивідник

ВИВІ́ДНИК, а, ч.

Те саме, що виві́дувач.

Вивідники завчасно доповіли Баянові: ромеї засіли по другий бік ріки, поробили завали й ждуть, коли він піде на них (Д. Міщенко);

Хорунжий запитав Сироватку, чий він [татарин] вивідник та ким надісланий, порадив казати щиру правду та показав товстого, вже добряче обхвицьканого [обшарпаного] ремінного канчука (Ю. Мушкетик).