вивідний

ВИВІДНИ́Й, а́, е́.

1. Який служить для виведення, видалення чого-небудь звідкись.

Вивідною канавою, забрьохані й брудні, вони [парубки] волокли побитого Вівденка (Іван Ле);

З його [пароплава-поплавка] вивідної труби вдень і вночі з глухим ревом ллється на берег могутній потік сірого мокрого ґрунту (О. Донченко).

2. Який можна вивести з певних обчислень, досліджень, логічних міркувань і т. ін.

Традиційна логіка – перший етап розвитку логіки вивідного знання (з наук. літ.).

3. у знач. ім. вивідни́й, но́го, ч. Особа, яка відповідає за охорону заарештованих військовослужбовців під час супроводу їх у межах гауптвахти.

Вивідному під час конвоювання заарештованих заборонено вступати з ними в розмову, будь-що брати від них або передавати їм, а також їсти, пити, курити, співати, сидіти, справляти природні потреби та іншим способом ухилятися від виконання службових обов'язків (з навч. літ.);

Роздача їжі виконується вивідним через кватирки у дверях камер (спеціальних приміщень) без відчинення дверей (з мови документів).