1. Словник української мови в 11 томах

вивідний

ВИВІДНИ́Й, а́, е́. Який служить для виведення, видалення чого-небудь звідкись.

З його [пароплава-поплавка] вивідної труби вдень і вночі з глухим ревом ллється на берег могутній потік сірого мокрого грунту (Донч., II, 1956, 83);

Вивідною канавою, забрьохані й брудні, вони [парубки] волокли побитого Вівденка (Ле, Право.., 1957, 150);

Коли машина закінчить обчислення, результат надходить у вивідний і друкуючий пристрої (Наука.., 6, 1963, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивідний — вивідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вивідний — -а, -е. Який служить для виведення, видалення чого-небудь звідкись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивідний — ВИВІДНИ́Й, а́, е́. 1. Який служить для виведення, видалення чого-небудь звідкись. Вивідною канавою, забрьохані й брудні, вони [парубки] волокли побитого Вівденка (Іван Ле)... Словник української мови у 20 томах
  4. вивідний — ПОХІДНИ́Й перев. спец. (утворений, виведений тощо з іншого подібного), ВИВІДНИ́Й рідше. Від деякого часу уникають у нас і терміна фольклор, хоч, розуміється, не можуть обійтись без похідних — фольклорист, фольклористика (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  5. вивідний — Вивідни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)