вивірчувати
ВИВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., що.
1. Вертячи, повертаючи, виймати що-небудь; вигвинчувати.
Вивірчувати лампочку.
2. Утворювати заглибину, отвір свердлом або чимось іншим; висвердлювати.
Баба ставила мене на порозі хати, обличчям до одвірка, і на рівні голови вивірчувала в ньому свердельцем дірочку (В. Минко);
Упродовж усієї цієї розмови Давидко стояв збоку й знудьговано вивірчував у землі ямку підбором черевика (П. Загребельний);
Перед примовою потрібно обрізати нігті з рук і ніг, вистригти з трьох місць волосся на голові, у порозі вивертіти дірочку, покласти туди все і забити кілочками (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вивірчувати — виві́рчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вивірчувати — Виверчувати, викручувати, вигвинчувати; (діру) висвердлювати. Словник синонімів Караванського
- вивірчувати — -ую, -уєш, недок., вивертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. 1》 Вертячи, повертаючи, виймати що-небудь; вигвинчувати. 2》 Утворювати заглибину, отвір свердлом або яким-небудь іншим інструментом; висвердлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вивірчувати — див. буравити Словник чужослів Павло Штепа
- вивірчувати — див. свердлити Словник синонімів Вусика
- вивірчувати — ВИКРУ́ЧУВАТИ (повертаючи по гвинтовій різьбі, знімати, виймати що-небудь укручене, загвинчене), ВІДКРУ́ЧУВАТИ, ВИГВИ́НЧУВАТИ, ВІДГВИ́НЧУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВІДВІ́РЧУВАТИ рідко, ВІДШРУБО́ВУВАТИ рідко, ВИШРУБО́ВУВАТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- вивірчувати — ВИВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех. 1. Вертячи, повертаючи, виймати що-небудь; вигвинчувати. 2. Утворювати заглибину, отвір свердлом або яким-небудь іншим інструментом; висвердлювати. Словник української мови в 11 томах
- вивірчувати — Вивірчувати, -чую, -єш сов. в. вивертіти, -рчу, -тиш, гл. 1) Высверливать, высверлить, вывертѣть. 2) Разматывать, размотать изъ чего-либо. Приїхали, він вивертів із рядна і поклав на столі (хліб). Рудч. Ск. І. 180. Словник української мови Грінченка