1. Словник української мови у 20 томах

вивітрений

ВИ́ВІТРЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́вітрити.

Стояли [скелі] окремо, як будівля, поруйновані, вивітрені морозами, вітрами й часом (І. Багряний);

Поруч, у заростях, лежало .. вивітрене, як перепрана ганчірка, весло (Іван Ле);

З-під рядна давко пахло сухим глиняним порохом і вивітреною сажею (Григір Тютюнник);

Знову стіни відбивають гомін людських, здавалось би, уже навіки вивітрених голосів (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивітрений — ви́вітрений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вивітрений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вивітрити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивітрений — ВИ́ВІТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вітрити. Між скелями ущелина, водою в віках розмита, вивітрена падь (Гонч., Вибр., 1959, 392); // У знач. прикм. Поруч, у заростях, лежало.. вивітрене, як перепрана ганчірка, весло (Ле, Клен. лист, 1960, 89). Словник української мови в 11 томах