вигартовувати
ВИГАРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАРТУВАТИ, ую, уєш, док.
1. що. Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим.
Вдалося з'ясувати, що шаблю і клинок вигартували у Львові (з Інтернету).
2. кого, що, перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим.
Діти війни і тяжкого повоєнного лихоліття самі вигартовували у собі силу духу і мистецькі переконання (з газ.);
[Д. Жуан:] Яку я гарну вигартував душу! (Леся Українка);
* У порівн. Горе не розслабило її, а наче ще більше вигартувало, насталило, як оту вузеньку косу-тавричанку чистої співучої сталі... (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигартовувати — вигарто́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вигартовувати — -ую, -уєш, недок., вигартувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим. 2》 перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигартовувати — ВИГАРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАРТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим. 2. перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим кого-, що-небудь. [Д. Жуан:] Яку я гарну вигартував душу! (Л. Укр., III, 1952, 375); *У порівн. Словник української мови в 11 томах