1. Словник української мови в 11 томах

вигартовувати

ВИГАРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАРТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим.

2. перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим кого-, що-небудь.

[Д. Жуан:] Яку я гарну вигартував душу! (Л. Укр., III, 1952, 375);

*У порівн. Горе не розслабило її, а наче ще більше вигартувало, насталило, як оту вузеньку косу-тавричанку чистої співучої сталі… (Гончар, Таврія.., 1957, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигартовувати — вигарто́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигартовувати — -ую, -уєш, недок., вигартувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим. 2》 перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигартовувати — ВИГАРТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАРТУВАТИ, ую, уєш, док. 1. що. Гартуючи, робити міцнішим, пружнішим. Вдалося з'ясувати, що шаблю і клинок вигартували у Львові (з Інтернету). 2. кого, що, перен. Зміцнювати, робити стійким, витривалим. Словник української мови у 20 томах