1. Словник української мови у 20 томах

вигнічувати

ВИГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГНІТИТИ, ічу, ітиш, док., що.

1. Стискуючи, здавлюючи, видаляти з чогось рідину.

Вигнічувати сік із винограду;

// Діяти гнітом, натискувати на що-небудь із якоюсь метою.

Дід командує залазити на [забитого] кабана. Сидять довго, аж поки сало на кабанові одстане од м'яса .. Коли добре вигнітили кабана, його починають шкребти (П. Загребельний).

2. перен. Одержувати що-небудь шляхом утисків, насильства.

[Мелешко:] Та з вас хоча роботу Вигнічує проклятий дерилюд! А з ковалів залізо вимагає, Щоб тисячу сокир йому скувать (І. Кочерга).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигнічувати — вигні́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигнічувати — -ую, -уєш, недок., вигнітити, -ічу, -ітиш, док., перех. 1》 Стискуючи, вичавлюючи, видаляти з чогось рідину і т. ін. || Діяти гнітом, натискувати на що-небудь з якоюсь метою. 2》 перен. Одержувати що-небудь, удаючись до утисків, насильства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигнічувати — див. витискувати Словник синонімів Вусика
  4. вигнічувати — ВИДУ́ШУВАТИ (тиснучи що-небудь, видаляти назовні, видобувати — перев. рідину); ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ, ВИЧА́ВЛЮВАТИ, ВИГНІ́ЧУВАТИ, ВИЖИМА́ТИ рідко. — Док.: ви́душити, ви́давити, ви́тиснути, ви́чавити, ви́гнітити, ви́жати. Словник синонімів української мови
  5. вигнічувати — ВИГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГНІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех. 1. Стискуючи, здавлюючи, видаляти з чогось рідину і т. ін.; // Діяти гнітом, натискувати на що-небудь з якоюсь метою. Дід командує залазити на [забитого] кабана. Словник української мови в 11 томах
  6. вигнічувати — Вигнічувати, -чую, -єш сов. в. вигнітити, -чу, -тиш, гл. Выжимать, выжать. Словник української мови Грінченка