вигнічувати

Значення в інших словниках

1. вигнічувати — вигні́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вигнічувати — -ую, -уєш, недок., вигнітити, -ічу, -ітиш, док., перех. 1》 Стискуючи, вичавлюючи, видаляти з чогось рідину і т. ін. || Діяти гнітом, натискувати на що-небудь з якоюсь метою. 2》 перен. Одержувати що-небудь, удаючись до утисків, насильства. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигнічувати — ВИГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГНІТИТИ, ічу, ітиш, док., що. 1. Стискуючи, здавлюючи, видаляти з чогось рідину. Вигнічувати сік із винограду; // Діяти гнітом, натискувати на що-небудь із якоюсь метою. Дід командує залазити на [забитого] кабана. Словник української мови у 20 томах
4. вигнічувати — ВИДУ́ШУВАТИ (тиснучи що-небудь, видаляти назовні, видобувати — перев. рідину); ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ, ВИЧА́ВЛЮВАТИ, ВИГНІ́ЧУВАТИ, ВИЖИМА́ТИ рідко. — Док.: ви́душити, ви́давити, ви́тиснути, ви́чавити, ви́гнітити, ви́жати. Словник синонімів української мови
5. вигнічувати — ВИГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГНІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех. 1. Стискуючи, здавлюючи, видаляти з чогось рідину і т. ін.; // Діяти гнітом, натискувати на що-небудь з якоюсь метою. Дід командує залазити на [забитого] кабана. Словник української мови в 11 томах
6. вигнічувати — Вигнічувати, -чую, -єш сов. в. вигнітити, -чу, -тиш, гл. Выжимать, выжать. Словник української мови Грінченка